Тімур Ворона

Підприємець · письменник · журналіст · Заснував та зробив екзит із Creators Media Group: MC.today · Highload.today · Співавтор книги Big Money з Євгеном Черняком

Коли ми з Андрієм Остапчуком почали роботу над книгою, я спитав його: «„Біблія підприємця“ — це ж робоча назва, ми книгу назвемо якось нормально, правда?» — «Це буде саме Біблія», — відповів він і розповів, чому книга має називатися саме так.

«Бог створив цей світ, але більшість того, що навколо нас, створили підприємці. Тому якщо Біблія — це наука жити, то Біблія підприємця — наука бути підприємцем. Книга про людей, які створюють усе навколо нас, може називатися тільки так», — пояснив він.

У мене інша асоціація: Біблія — історія важкого шляху. Тому в цій книзі немає глянцевих історій успіху. Їх про найбагатших українців написано достатньо. Мені хотілося розповісти, як підприємці виходили із ситуацій, до яких їх не готували ні підручники, ні бізнес-школи, ні батьки, ні життя. Старт бізнесу з нуля; світова фінансова криза 2008-го; початок війни у 2014-му; ковід; обвал ринку; конкурент із валізою грошей; вигорання, коли протягом року нічого не хочеться; і повномасштабна війна.

Я прийшов до цієї книги через особисту кризу. Усе, чим я жив до повномасштабної війни, — медіабізнес в Україні, друзі, оточення — розлетілося, як картковий будиночок. До медіа я втратив інтерес; друзі й оточення або воюють, або роз'їхалися по світу. Після виходу з медіабізнесу я шукав нові точки опори. Десятки разів ставив собі запитання: «Хто я, коли весь старий світ зруйнувався, і так, як раніше, вже не буде? Що я хочу робити далі? Яке заняття мені справді приносить задоволення?» — і не знаходив на них відповідей.

У пошуках цих відповідей я взявся за проєкт книги.

З Андрієм Остапчуком, ідеологом цієї книги й засновником Young Business Club, ми були знайомі й раніше, але його клуб я уявляв собі доволі умовно. Відверто кажучи, я думав, що це спільнота підприємців-початківців. Коли Андрій на першій зустрічі сказав, що книга буде про учасників клубу, я кілька місяців не знав, чи варто братися за цю затію.

Виявилося, що я недооцінював масштаб того, що побудував Андрій. Згодом я дізнався, що серед учасників клубу — співзасновник MEGOGO Федір Дроздовський, співзасновник Uklon Дмитро Дубровський, засновник інвесткомпанії Nika Tech Family Максим Слободянюк, власник ТРЦ «Ультрамарин» і Cosmo Multimall Олег Вишняков і безліч інших людей, чий бізнес точно не назвеш малим, а їх самих — підприємцями-початківцями.

Андрій формулює ціль клубу так: допомогти малому бізнесу стати великим. За десять років Андрій помітив, що 999 із тисячі власників малого бізнесу працюють як прокляті по шість днів на тиждень. У них є команда й розуміння базових речей, але в середній бізнес вони так і не переходять. Чи не найефективніше тут працює простий спосіб: посадити за один стіл власника малого бізнесу поруч із тим, хто нещодавно був таким самим і вже виріс. За складом мислення ці люди дуже схожі один на одного, але тим, хто тільки на початку шляху, бракує досвіду й практичних знань.

Річ не тільки в досвіді. З такими людьми можна поговорити про речі, які більше ні з ким не обговориш. Часто підприємець — вовк-одинак. У найманого працівника є начальник, до якого можна прийти з проблемою, і колеги, з якими можна обговорити начальника. У власника цього немає. Щомісяця йому треба виплатити зарплату, за кожну помилку команди публічно відповідає він, а розповісти, що в нього на душі, нікому. Родичі не зрозуміють, працівникам казати не можна, друзі дитинства живуть в іншому світі, і на зустрічах із ними він здебільшого згадує минуле.

Зрозуміти підприємця може тільки той, хто пройшов такий самий шлях. Мені тут пощастило більше за багатьох. Медіабізнес Creators Media Group ми будували разом із дружиною Вірою, і вдома в мене була водночас і кохана людина, і бізнес-партнер, якому не треба було пояснювати, що в мене на душі. Сам я нічого цього не побудував би, і це не фігура мови.

Андрій займається якраз тим, що збирає людей, які вже розв'язали ці проблеми, і тих, хто в них вариться зараз, і знайомить їх між собою. Порад одне одному вони не дають. У клубі розповідають свої історії і кажуть, якого висновку дійшли.

Клуб має один недолік: потрапити до нього можна тільки з бізнесом, який уже працює і має оборот від $100 тис. У мене був однокласник Олег, працьовитий, розумний хлопець. У студентські роки запустив власний магазин автозапчастин. Разом із братом-розробником зробив сайт, знайшов постачальників. Працював 24/7 — сам обробляв замовлення, сам розвозив, сам пиляв баги. Повторював як мантру: «Зараз назбираю $2000 на рекламу, і тоді точно все полетить!» Зароблених грошей ледве вистачало на бензин. На рекламу він так і не назбирав, магазин закрився.

У Young Business Club Олега б не взяли.

Для таких, як Олег, Андрій придумав книгу, яка працює так само, як клуб, тільки на папері. До клубу потрапить не кожен, а книгу може прочитати будь-хто, у кого поруч є книгарня або бібліотека.

Книга побудована за тими самими принципами, що й клуб Андрія: герой не каже «робіть так» і не нав'язує своєї думки, він каже «я зробив так» і розповідає, чим це скінчилося. Кожна історія завершується висновками, які Андрій називає заповідями. Коли ми це обговорювали, я пожартував, що в нас виходить дванадцять апостолів і десять заповідей.

Ми з Андрієм спитали кожного героя книги — а це власники бізнесів із багатомільйонною, а то й мільярдною капіталізацією — про те, які рішення допомогли їм вибрати нішу, вийти з операційки, з малого бізнесу стати середнім, а з середнього — великим.

Є ще одна причина, чому книга називається саме так. Біблію написали тисячі років тому, і вона досі актуальна. Я хотів зробити книгу, яку можна відкрити через десять, двадцять і навіть п'ятдесят років і знайти там щось для себе. Я дуже сподіваюся, що в нас з Андрієм це хоча б частково вдалося.

У цієї книги є і третій, незримий учасник: Наталі Соловйова, яка збирала перші версії історій героїв із розшифровок інтерв'ю. Вона познайомилася з Андрієм і його клубом задовго до мене. У 2019 році Андрій покликав на день народження клубу журналістів MC.today, яким ми з Вірою тоді володіли. Я був у від'їзді, і на свято поїхала Наталі. Вона згадує про це зі сміхом: щойно переїхала із Запоріжжя, і найскладнішим виявилося відповідати дрес-коду black tie.

З 2022 року Наталі служить у ЗСУ. Частину текстів цієї книги вона написала ночами у ванній. Під час обстрілів вона хапала кішку, ковдру й ноутбук і в цьому «будиночку», за правилом двох стін, працювала над розділами. Коли я сів писати цю передмову, Наталі зізналася, що місяці написання книги стали для неї найважчими за майже п'ять років повномасштабної війни: постійні обстріли й прильоти в сусідні будинки, зміни на службі, перевантаження і сон по три-чотири години.

Несподівано для неї самої книга допомогла їй краще пережити те, що відбувається. У словах кожного з героїв вона шукала рецепти, як жити, коли все навколо буквально горить, і в чому сенс життя, коли нарешті приймаєш, що так, як раніше, вже ніколи не буде.

Наостанок. Цю книгу я писав у половині квартири, поки в другій її половині тривав ремонт, за тимчасовим столом у спальні, через яку цілий день бігали діти. Рік тому Віра сказала, що старе життя не треба намагатися зібрати докупи, а треба йти далі. Завдяки цій книзі й розмовам з її героями я зробив перший крок. Сподіваюся, що й для вас ця книга стане не просто читанням, а початком чогось нового.